Гимн женщине

Гимн женщине

Я - женщина, а, значит, я - актриса

1 минута

×30

с пользой

4 года назад

Светланка Кучеренко

Очкур Н.

Я – женщина, а, значит, я – актриса.

Во мне сто лиц и тысяча ролей.

Я – женщина, а, значит, я – царица,

Возлюбленная всех земных царей.

Я – женщина, а, значит я – рабыня,

Познавшая соленый вкус обид.

Я – женщина, а, значит, я – пустыня,

Которая тебя испепелит.

Я – женщина, сильна я поневоле.

Но, знаешь, если жизнь – борьба,

Я – женщина, я слабая до боли,

Я – женщина, а, значит, я – судьба!

Я – женщина, я – просто вспышка страсти.

Но мой удел – терпение и труд.

Я – женщина, я – то большое счастье,

Которое совсем не берегут!

Я – женщина и этим я опасна.

Огонь и лед навек во мне одной.

Я – женщина, а, значит, я прекрасна

С младенчества до старости седой.

Я – женщина и все дороги мира

Ведут ко мне, а не в какой-то Рим.

Я – женщина, я избранная Богом,

Хотя уже наказанная Им....

Вірші про Тараса Шевченка

Вірші про Тараса Шевченка

                                                          Марія Пригара

                                                          ТАРАСОВЕ СЛОВО

                                                      Снились Тарасові в чорній неволі
                                                      Гори дніпрові високочолі,
                                                      Де сокорина, пухом припала,
                                                      Віти на воду порозпускала.
                                                      Снилась веселочка в тихі години,
                                                      Що позичає в плесі краплини.
                                                      Снився щоночі сивий Славута,
                                                      Вся Україна, горем закута.
                                                      Рідний народ його, битий і гнаний,
                                                      Як він устане, зірве кайдани,
                                                      І розкувавши руки могучі,
                                                      Панство несите скине із кручі.
                                                      Все, що наснилось,— пісня сказала.
                                                      Пісня пророча — правдою стала!
                                                      Цвітом повиті Тарасові гори.
                                                      Поле безмежне з вітром говорить.
                                                      Слово Тарасове струнами б'ється.
                                                      Ходить між люди — з серця до серця.
                                                      Ходить між люди, лине світами —
                                                      Так йому жити й жити віками,
                                                      Поки, як море, в срібній обнові
                                                      Б'ються об берег хвилі дніпрові!

*****

Володимир Підпалий

КОБЗАР

Струни  зрячі,  вічні  струни
Ти  торкнеш  рукою  -
Попливе  вкраїнська  пісня
Та  й  Дніпром-рікою.

Хвиля  пісні  -  вища  й  краща,
То  лагідна  знову...
Ой  Тараса  думи  віщі  -
Для  душі  розмова!

Шляхом  ішла  Катерина,
Узяла  на  руки,
Понесла  свойого  сина  -
Серця  свого  муку.

Бо  у  неї  така  правда,
Щоб  не  спали  люди,
Бо  у  неї  вічне  право  -
На  землі  цій  бути...

ЛЕСЯ УКРАІІНКА

ТВОРЧІСТЬ ЛЕСІ УКРАїНКИ

гра як засіб навчання

Гра як засіб навчання

Гра також є засобом навчання. На уроках української мови та літератури можна використовувати такі ігри як "Літературний волебол", "Ієрогліфи", "Інтерв'ю" тощо.

Аліса

Персонаж твору Льюїса Керролла "Аліса в країні див"-шалений Капелюшник.

Впровадження інноваційних технологій на уроках зарубіжної літератури

Інноваційні методи на уроках зарубіжної літератури

Впровадження інноваційних технологій навчання як складова формування креативної особистості на уроках світової літератури

Сам термін «технологія» грецького походження і означає «знання про майстерність».

Діяльність на уроках світової літератури будується так, щоб кожен учень міг найбільш повно розкрити здібності й талант, розвивати ініціативу та творчий пошук. З цією метою впроваджуються різноманітні інноваційні технології.

Впровадження інноваційних технологій передбачає комплексне використання сучасних технічних засобів навчання, аудіо- та відеоматеріалів, комп‘ютерної техніки. Ми живемо в світі медіа: розширюються системи масових комунікацій, «інформаційного» вибуху. Мультимедіа - це сукупність комп‘ютерних технологій, одночасно використовують кілька інформаційних середовищ: графіку, текст, відео, зображення, анімацію, звукові ефекти, високоякісний звуковий супровід. Відповідно, мета освіти - формування особистості, здатної читати, аналізувати, оцінювати медіатекст, займатися медіатворчеством, засвоювати нові знання за допомогою медіа.                                                                                      

Шляхи використання мультимедійних технологій:

• ілюстративний (візуальний ряд ілюструє традиційну розповідь вчителя);
• схематичний (в основу навчання покладено конструювання опорних конспектів або структурно-логічних схем);
• інтерактивний (поєднує в собі елементи ілюстративного
  і схематичного підходів).

Застосування мультимедіа на уроках дає змогу активізувати канали учнівського сприйняття, сприяє ефективному засвоєнню навчального матеріалу. Мультимедіа - багатокомпонентне середовище, що дає змогу використовувати текст, графіку, відео- і мультиплікацію. Це представлення об‘єктів і процесів не традиційним текстовим описом, а за допомогою відеоматеріалів, графічних зображень, анімації, аудіозаписів. Мультимедіа сприяє розвитку мотивації, комунікативних здібностей, виробленню навичок, нагромадженню фактичних знань, а також удосконаленню інформаційної грамотності. Практикуючи мультимедіа, обираю відповідні педагогічні програмні засоби, що підвищують ефективність праці, а рівень учнівських знань, умінь і навичок наближує до вимог сьогодення. Мультимедіа дає можливість використовувати не просто наочність, а інформацію, відеозображення, звук для того, щоб матеріал, який вивчається, став доступнішим. Робота з мультимедійними посібниками дає можливість урізноманітнювати форми роботи на уроці за рахунок одночасного використання ілюстративного, статистичного, методичного, а також аудіо- та відеоматеріалів.

Творчий вчитель, що крокує в ногу з часом нових інформаційних технологій, обов‘язково використовує мультимедійну бібліотеку для проведення цікавих та змістовних уроків світової літератури. Моя мультимедійна бібліотека в своєму складі містить:

- конструктори уроків;

- каталог готових уроків;

- конструктори тестових завдань;

- довідкову інформацію.

Використання медіатехнологій в навчальному процесі забезпечує можливість:

• дати учням більш повну, достовірну інформацію про досліджувані явища і процеси;
• задовольнити запити, бажання та інтереси учнів;
• звільнити вчителя від технічної роботи, пов‘язаної
  з контролем і корекцією знань;
• підвищити темп уроку, збільшити обсяг виконаних на уроці завдань;
• організувати диференційовану роботу з кожним учнем;
• перевірити засвоєння теоретичних знань у всіх учнів;
• організувати повний і систематичний контроль, об‘єктивний облік успішності школярів;
• виявити прогалини в знаннях;
• поліпшити якість навчання;
• підвищити мотивацію та пізнавальну активність дітей.

Сьогодні багато уваги приділяється використанню інформаційно-комунікаційних технологій. І це зрозуміло, тому що наш час - час інформаційний. Саме тому використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в навчальному процесі є актуальною проблемою сучасної шкільної освіти. Комп‘ютер - це джерело інформації, наочний посібник, індивідуальний інформаційний простір, тренажер, засіб діагностики і контролю. Основні напрямки використання комп‘ютерних технологій на уроках:

• візуальна інформація (ілюстративний, наочний матеріал);
• інтерактивний демонстраційний матеріал (вправи, опорні схеми, таблиці, поняття);
• тренажер;
• контроль за вміннями і навичками учнів;
• самостійна пошукова, творча робота школярів.

Відкритий урок за темою Е.Портер "Полліанна"

                                        Е. Портер " Полліанна "   

Ідея радості життя й відкриття світу у творі»

Мета:  виразно читати і емоційно сприймати   розділи повісті, дати оцінку моральним якостям, вчинкам персонажів,           

-розвивати творчу увагу. навички зв*язного мовлення учнів,  спілкування, уміння  висловлювати власні думки;

-виховувати оптимізм, любов до людей,толерантність

Обладнання: презентація,малюнки дітей

          Тип уроку: комбінований

                                      

                                                    Радість – всесвіту пружина.

                                                                               Радість – творчосі душа...

Ф. Шиллер «Ода да радості»

                                                               Хід уроку

Мотивація навчальної діяльності

Роман «Полліанна» належить до книг, що можуть змінити не тільки нас самих, але й наше ставлення до навколишнього світу. Ця книга обійшла половину земної кулі і навчила людей різних країн « грати в радість», вселила віру у свої сили і змусила замислитися над тим, як ставитися до себе, до труднощів у житті, до людей, які тебе оточують. І от сьогодні ми поговоримо про ідею радості й відкриття світу у творі.

Епіграф нашого уроку  -   строки із гімну Євросоюзу  «Оди до радості» Ф. Шиллера

-Діти, як ви думаєте, чому навчить  вас  сьогоднішній урок? (ми навчимося  грати в радість)

- Так, ви  навчитеся грати  в радість,  а ще  висловлювати свої думки. Я сподіваюсь, що  цей урок допоможе вам виховувати в собі оптимізм, любов до людей, толерантність. А допоможе нам в ццьому незвичайна дівчинка – Полліанна, котра, незважаячи на життєві випробування, радіє кожному дню і   намагається допомогти всім, з ким  зустрічається.

- Діти, які ассоціації  виникають у вас зі словом «Полліанна»?

                                                     

-Полліанна  має надзвичайний дар – жити  «своєю грою  в радість». Добротою, щирістю думок вона змінює життя всього міста, навчивши багатьох людей простого шляху до щастя:  « завжди радіти»

Робота в групах. Скласти  правила  « гри в радість», користуючись підручником (С. 182, « Літературна кухня»)

                              Правила  гри в радість»:

1.     Кожна людина може грати в цю гру.

2.     Щиро радій життю.

3.     Будь вдячний за все, що дає життя.

4.     У будь-якій ситуації  знаходь щось таке. З чого можна було б порадіти.

5.     Перетвори кожен день на маленьке свято.

6.     Подаруй собі і людям  щастя.

Робота з текстом (в групах).

«Як « гра врадість» робить світ кращим?»

Знайдіть у тексті, як Полліанна  намагається радіти  навіть за неприємних ситуацій (зачитати  цитати)

І група    Втрата батька

                «Радіти, що тато пішов на небо, щоб бути там із мамою та іншими дітьми. Він казав, що я маю «радіти за них»  (с. 186)

2 група    Хотіла ляльку, пислали милиці

                « Треба радіти з того, що милиці виявились непотрібними»  (с.193)

3 група    Тітка поселила Полліанну на горищі

                 « та рапто я згадала, що терпіти не можу свого ластовіння, і зраділа, що не маю люстра. А потім побачила цей чудовий краєвид з вікна і зрозуміла. Що мені є  з чого радіти.»  (с. 192)

4 група    Дівчинку залишили без вечері

                « я люблю хліб з молоком. І буду рада розділити ,Ненсі,з тобою вечерю» ( с. 192)

-   Як бачите, в житті Полліанни багато труднощів, але вона не опускає руки. Е. Портер зазначила: « Люди думають, що Полліанна постійно радісно щебече і що вона радіє абсолютно з усього. Однак, я ніколи не поділяла думки, про те, Що ми мусимо заперечувати існування  труднощів.,страждань і зла. Я переконана в тому, що ліпше зустічати невідоме  бадьоро і радісно.

 Складання ланцюжка « Кого Полліанна залучила до « гри  в радість»?

Щоб скласти ланцюжок, потрібно впізнати героя.

Впізнай героя

1.Строга жінка з суворим обличчям, котра похмурніла щоразу, коли ніх падав на підлогу чи грюкали двері.(міс Поллі)

2. Чоловік був завжди вбраний у довгий чорний сурдут иа шовковий циліндр, цього інші чоловіки не носили. Ідучи, він тримав спину, а ходив переважно швидко і завжди сам.(містер Пендлтон)

3. До неї ніхто не любить ходити. Як би тільки людям не було її шкода, жодна душа й раз на день не навідалась би до неї, така вона уїдлива.( місіс Сноу)

4.Мені щойно минуло десять років. Торік я жив у сиротинці, Я хотів мати власну домівку. Ну звичайну, щоб була мама, а не доглядачка. (Джиммі)

5. Бадьоро наближався найвищий з гурту чоловік із чисто виголеним обличчям і добрими очима.(лікар Чилтон)

6. Вона засуджувала господиню за безсердечне ставлення до сироти і зустрічала Полліанну на станції. (Ненсі)

Ланцюжок

Місс  Поллі – Містер Пендлтон- місіс Сноу – Джиммі – лікар Чилтон-- - Ненсі

Рольва гра (по групам)

Ви  будете акторами і від імені  персонажів твору розкажете нам, як змінилося ваше життя під впливом Полліанни.

1 група (міс Поллі)

 Мені 40 років, я живу в великому будинку. У мене було спокійне налагоджене життя..  Я майже не згадувала свою сестру Дженні, вважала її зрадницею. І ось раптом цей страшний лист. Почуття обов*язку змусило мене  взяти до себе доньку моєї померлої сестри. Спочатку Полліанна мене дуже дратувала, тому що приносила  клопіт, порушувала тишу. Але з часом  я дуже прив*язалась до цієї  непосидючої, щирої і веселої дівчинки. Я навіть не зрозуміла, коли    змінився мій характер, але мені це подобається. Полліанна змусила мене полюбити життя, переступити через гординю. Полліанна не тільки змінила мій характер, вона змінила мою долю. Я шаслива – поряд зі мною  улюблена племінниця  Полліанна і мій коханий – доктор Чилтон.

2 група містер ( Джон Пендлтон)

   Я дуже багата людина. У  мене великий будинок. Колись, дуже давно,  я кохав Дженні, матір Полліанни, але вона поїхала з іншим. З тих пір я живу один, ніщо не радує мене, навіть моє багатство. З появою Полліанни, дівчинки-веселки, моє життя змінилося. Я зрозумів, що скравжня домівка неможлива без руки й серця жінки та присутності дитини. Я дуже хотів, щоб Полліанна  переїхала жити до мене, та вона любить свою тітку Поллі і не хоче залишати  її. Але саме Полліанна вмовила мене  всиновити сироту  Джиммі Біна. Я прив’язався до хлопчика, як до рідного сина.  У нас справжня сім’я. Дякую, тобі, Полліанно.

3 група  (місіс Сноу)

   Я хвора жінка, у мене параліч ніг. Мені дуже прикро, усі люди можуть ходити. а я немічна, повинна лежати в ліжку. Я дуже сердилась. Не дозволяла відчиняти вікна, щоб не бачити щасливих людей. З появою Полліанни моє життя змінилося. Вона навчила мене «грати в радість». Спочатку це  мене  дратувало. Але  поступово я полюбила цю веселу дівчинку, дозволяла їй розчісувати своє волосся,робити зачіски. Я навіть почала працювати. Зараз я в’яжу одяг для дітей з притулку. Я дуже рада, що у мене здорові умілі руки і що можу бути комусь корисною. Дякую  тобі, Полліанно, за віру в життя.

4 група (Джиммі)

    Мені щойно минуло 10 років. Торік я жив у сиротинці.Але нас таких там було багато і тому їм за мене голова не боліла. І я пішов звідти. Я хотів мати власну домівку, ну звичайну, щоб була мама, а не доглядачка. Як є домівка, то є й родичі, а в мене нікого не було. Завдяки Полліанні у мене  з’явився батько, якого я люблю. Тепер ми щаслива сім’я.  Спасибі тобі, Полліанно.

-         Отже, Е. Портер стверджує, що людина може сама  змінювати своє життя на краще. Тільки для цього вона повинна внутрішньо мінятися, наповнювати своє серце добром і турботою, виявляти любов і милосеодя до ближніх.

Робота в групах

Складіть опорну схему «Вплив Полліанни на життя міста»

Висновок

Ясним сонечком входить Полліанна  в похмурі будинки, і їй вдається пом’якшити, здавалось би, зовсім скам’яніли серця. Люди, переймаючи «гру в радість»  стають добрішими, людянішими, починають усвідомлювати мету свого існуввання.

Вирішення проблемних  ситуацій

То, як, діти, може, повчимося  «грати в радість». Це так цікаво і так просто: варто знайти щось радісне навіть у найприкрішій  ситуації. Тож спробуємо.

Робота в групах  1 ситуація

Перед від’їздом до літнього табору я сильно захворів на ангіну.

2 ситуація

Мені не дозволяють допізна гуляти з друзями.

3 ситуація

Я сподівався отримати 11 балів за контрольну з математики, а отримав 7.

4 ситуація

Чому можна радіти, якщо кожного дня задають домашні завдання?

Підсумки

«Мікрофон»

-Чому ви научились сьогодні на уроці?

-Чи з’явилось у вас бажання щось змінити  у своєму житті?

-За що б ви подякували Е. Портер?

Домашнє завдання: переказати епізод повісті, який справив на вас найбільше враження; підготувати по 4-5 питань для вікто

Творчїсть Шевченка

               
                                                Творчість Шевченка,

Дитинство та юність

Хата Григорія Івановича і Катерини Якимівни Шевченків у Кирилівці. Малюнок Тараса Шевченка

Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року^[5] в селі Моринці Звенигородського повітуКиївської губернії (нині Звенигородського району Черкаської області). Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри Катерини (8 (20) листопада1804 — близько 1848) та брата Микити (16 (28) травня 1811 — близько 1870)^[6].

Згідно з родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття.^[7]

1816 року сім'я Шевченків переїхала до села Кирилівка (нині Шевченкове Звенигородського району)Звенигородського повіту, звідки походив Григорій Іванович^[8]. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. 12 (24) травня 1816 року народилася Тарасова сестра Ярина^[9], а 26 січня (7 лютого) 1819 року — сестра Марія^[10]. Одного разу малий Тарас пішов шукати «залізні стовпи, що підпирають небо», і заблукав у полі. Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою й увечері привезли до Кирилівки^[11][12]. 8 (20) березня 1821 року народився Тарасів брат Йосип^[13].

Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти в місцевого дяка Совгиря^[14]. У той час ознайомився з творами Григорія Сковороди. У період 1822−1828 років він намалював «Коні. Солдати» (цей твір не знайдено)^[15].

29 січня (10 лютого) 1823 року його старша сестра й нянька Катерина вийшла заміж за Антона Красицького — селянина із Зеленої Діброви.

20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина^[16], і 7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей^[17]. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом^[18].

22 червня (4 липня) 1824 року народилася Тарасова сестра Марія — від другого шлюбу Григорія Івановича^[19]. Тарас чумакував із батьком. Бував уЗвенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кіровоград)^[20]. 21 березня (2 квітня) 1825 року від тяжкої праці на панщині помер Григорій Шевченко^[21], і невдовзі мачуха повернулася зі своїми дітьми до Моринців, а Тарас пішов у найми до дяка Петра Богорського, який прибув із Києва^[22]. Як школяр-попихач, Тарас носив воду, опалював школу, обслуговував дяка, читав псалтир над померлими й навчався далі^[23]. У той час Шевченко ознайомився з деякими творами української літератури. Не стерпівши знущань Богорського, Тарас утік від нього й почав шукати в навколишніх селах учителя-маляра^[24]. Відчуваючи великий потяг до живопису, кілька днів наймитував і «вчився» малярства в диякона Єфрема (Лисянка Звенигородського повіту, нині Черкаської області)^[25]. Також мав учителів-малярів із села Стеблева, Канівського повіту^[26] та із села Тарасівки Звенигородського повіту^[27]. 1827 року він пас громадську отару в Кирилівці й там зустрічався з Оксаною Коваленко. Цю подругу дитинства Шевченко не раз згадує у своїх творах. Їй присвячено вступ до поеми «Мар'яна-черниця»^[28].

Наймитуючи в кирилівського попа Григорія Кошиця, Тарас бував у Богуславі (куди возив поповича до школи, а яблука та сливи — на продаж). Водночас їздив на базар в містечка Бурти і Шпола^[29]. 1828 року Шевченка взяли козачком (слугою) до панського двору у Вільшаній (Звенигородського повіту на Київщині), куди він пішов по дозвіл учитися в хлипнівського маляра^[30]. Коли Тарасові минуло 14 років, помер Василь Енгельгардт і село Кирилівка стало власністю його сина — Павла Енгельгардта^[31], Шевченка ж зробили дворовим слугою нового поміщика у вільшанському маєтку. 6 (18) грудня 1829 року Павло Енгельгардт застав Шевченка вночі за малюванням козака Матвія Платова, героя франко-російської війни 1812 року, нам'яв вуха кріпаку-слузі та наказав відшмагати його на стайні різками^[32]. Наступного дня наказ було виконано: кучер Сидорко відшмагав Шевченка^[33]. Упродовж 1829−1833 років Тарас копіював картини суздальських майстрів^[34].

Майже два з половиною роки — з осені 1828-го до початку 1831-го — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні^[35]. Подробиці цієї подорожі маловідомі. Імовірно, що там він відвідував лекції малювання в професора Віленського університету Йонаса Рустемаса. У тому самому місті Шевченко міг бути очевидцем Польського повстання 1830 року. З цих часів зберігся Тарасовий малюнок «Погруддя жінки»^[36], який свідчить про майже професійне володіння олівцем^{[Джерело?]}.

Переїхавши 1831 року з Вільна до Петербурга, Енгельгардт узяв із собою Шевченка^[37], а щоб згодом мати зиск на художніх творах (серед дворянства було модою мати своїх «покоєвих художників»), віддав його в науку на чотири роки до живописця Василя Ширяєва. Відтоді й до 1838 року Шевченко жив у будинку Крестовського (тепер — Загородний проспект, 8), де наймав квартиру Ширяєв^[38]. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав писати вірші^[39].

1833 року він намалював портрет поміщика Павла Енгельгардта (акварель; оригінал, датований автором, зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві)^[40].

У повісті «Художник» Шевченко розповідає, що в доакадемічний період він намалював такі твори: «Аполлон Бельведерський», «Фракліт», «Геракліт», «Архітектурні барельєфи», «Маска Фортунати» (олівець)^[41]. Шевченко брав участь у розпису Большого театру як підмайстер-рисувальник^[42]. Створив композицію «Александр Македонський виявляє довіру своєму лікареві Філіппу» (акварель, туш, перо; дата і підпис Шевченка). Малюнок виконано на тему, оголошену ще 1830 року для конкурсу в Петербурзькій академії мистецтв на одержання золотої медалі^[43].

Намалював: «Смерть Олега — князя древлянського» (туш), «Смерть Віргінії» (акварель, туш), на обох дати і підпис Шевченка^[44], «Смерть Богдана Хмельницького» (туш, перо і пензель)^[45]. До цього часу дослідники зараховують також Шевченкові малюнки, про які є згадка в його повісті «Художник»: «Геркулес Фарнезький»^[46], «Аполліно» — копія^[47], рисунки для розпису Большого театру в Петербурзі^[48], «Маска Лаокоона»^[49], «Слідок із скульптурного твору Мікеланджело»^[50], «Голова Люція Вера»^[51], «Голова Генія»^[52]; «Анатомічна фігура»^[53]; «Германік»^[54]; «Фавн, що танцює»^[55].

Викуп

Портрет Василя Жуковського роботи Карла Брюллова. Зібрані за цей твір гроші в розіграші лотереї послужили для викупу Тараса Шевченка з кріпацтва

Улітку 1836 року під час одного з петербурзьких нічних рисувальних сеансів у Літньому саду він познайомився зі своїм земляком — художником Іваном Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, Василем Григоровичем і Олексієм Венеціановим, які познайомили Тараса з упливовим при дворі поетом Василем Жуковським^[56]. Сошенко вмовив Ширяєва відпустити Шевченка на місяць, щоб той відвідував зали живопису Товариства заохочення художників^[57]. Комітет цього товариства, «розглянувши рисунки стороннього учня Шевченка», ухвалив «мати його на увазі на майбутнє».

5 (17) квітня 1838 року Шевченко разом із Аполлоном Мокрицьким відвідав Ермітаж, де вони оглянули твори видатних художників (Ван-Дейка, Рубенса, Веласкеса, Рені та інших) і говорили про цінність їхніх полотен.

Навесні 1838-го Карл Брюллов і Василь Жуковський вирішили викупити молодого поета з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за великі гроші — 2500 рублів^[58]. На той час ця сума була еквівалентна 45 кілограмам чистого срібла^[59]. Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського — вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, в якій взяла участь царська родина^[60]. Лотерея відбулася 22 квітня(4 травня) 1838 року^[61], а 25 квітня (7 травня) Шевченкові видали відпускну^[58].

Дослідники-мистецтвознавці датують періодом 1837–1838 років також малярські твори, про які є згадка у повісті Шевченка «Художник», а саме: «Анатомічна статуя Фішера»^[62]; «Мідас, повішений Аполлоном»^[63]; «Едіп, Антігона та Полінік»^[64]; «Єзекіїль на полі, всіяному кістками»^[65].

У Петербурзькій академії мистецтв

Катерина (олія, 1842)

Після викупу Шевченко оселився на 4-й лінії Васильєвського острова в будинку № 100^[66]. Незабаром він став студентомПетербурзької академії мистецтв^[67], а вже там — улюбленим учнем Брюллова^[68].

Тарас Шевченко. Автопортрет

Будучи вже неабияким портретистом, упродовж навчання він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графік та ілюстратор. 23 червня (5 липня) 1838 року за рисунок із гіпсових фігур на місячному екзамені в Академії мистецтв Шевченкові виставлено номер тринадцятий (найкраща робота оцінювалась одиницею, а далі оцінки йшли по висхідній)^[69].

2 (14) листопада 1838 року Шевченко в Гатчині написав «Думку» («Тяжко, важко в світі жити…»), яку вперше надруковано в харківському альманасі Бецького «Молодик»^[70].

24 листопада (4 грудня) 1838 року переїхав на квартиру до Сошенка в будинок № 307 3-го кварталу Васильєвської частини (тепер — будинок № 47 на 4-й лінії)^[71].

Наприкінці 1839 року Тарас Шевченко захворів на тиф. Одужував у маєтку Федора Пономарьова — свого найближчого приятеля в Академії мистецтв^[72].

Водночас Шевченко наполегливо поглиблював свої знання, читав твори класиків світової літератури, захоплювався історією та філософією. Під враженням вістки про смерть автора «Енеїди» Шевченко написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському»^[73]. Разом із чотирма іншими його поезіями цей вірш побачив світ у альманасі Гребінки «Ластівка» (1841)^[74].

Першу збірку своїх поетичних творів Шевченко видав 1840 року під назвою «Кобзар»^[75]. До неї увійшло 8 поезій^[76]: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».

Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» (1841)^[77] та «Гамалія» (1844)^[78].

Вірші Шевченка справили на українське суспільство велике враження, проте російська богема загалом негативно поставилася до молодого поета, звинувативши його найперше в тому, що він пише «мужицькою мовою».

Улітку 1842-го, використавши сюжет поеми «Катерина», Шевченко намалював олійними фарбами однойменну картину, яка стала одним із найвідоміших творів українського живопису^[79].